actio_ua


Громадські дії - теорія і практика


Закон України про інформацію - нам має бути відомо все
p_dzikovsky
В процесі пошуків інформації для протизабудовних справ виявив цей цікавий закон - і він, по-моєму, просто прекрасний :-) А що ми не користуємось ним як слід - так це ми такі невігласи. На жаль.

Отже, якщо коротко:
- державні органи повинні надавати громадянину будь-які документи, незалежно від того чи стосуються вони його особисто, чи ні (за винятком секретної, конфіденційної та деякої фінансової інформації і "внутрівідомчої службової кореспонденції", яка не є офіційним документом) - статті 32, 37 Закону;
- державний орган впродовж 10-ти днів повинен повідомити громадянину, чи його запит буде задоволено, чи ні (на саме надання інформації при цьому дається 30 днів) - стаття 33 Закону;
- відмови в наданні інформації можна оскаржувати в вищих органах влади і, надалі, в суді - стаття 35 Закону.

Я, скажімо, не знав про такі чіткі норми закону. А Ви?

Ось закон на сервері ВР, офіційно: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12

А ось вибрані цитати з Закону...Collapse )

Насильницький спротив - навіщо?
p_dzikovsky
Цікаву думку висловив chapeye:

"Коли є тільки мирний опір - державі похуй.

А от коли є насильницьке крило - це насильницьке крило, справді, відчужує від себе більшість.

Але завдяки ньому держава починає вести переговори з ненасильницьким. Завдяки ньому збільшується підтримка ненасильницького.

Тих, хто чинить насильство, потім не згадають. Або зроблять із них козлів.

Коли був Мартін Лютер Кінг - були й Малкольм Ікс та Чорні Пантери. Останніх винищили, Лютера пам"ятають.

Коли був Ганді - були й бунти. Переговори почали вести з Ганді, це легше.

Тільки коли почнуть боляче пиздити ментів, і оцих чорних биків - тільки тоді держава піде на переговори з тими, хто мирно пікетує чи своїми тілами захищає парк.

А тих, хто чинить насильство, загноблять. В тому числі й ненасильницьке крило того ж руху." (http://chapeye.livejournal.com/673779.html)

Все правда, по-моєму.

А ось, до речи, цікава стаття про насильницький спротив в СССР часів "відлиги": http://molotoff.info/sprotyv/social/786-kr.html

"А что делать, что делать??????????"
p_dzikovsky
З класичних совєцьких анекдотів. Два інтеліґенти в курилці - журяться про політику і права людини. Один з них, докуривши, викидає бичок, потирає долоні і - бабах! - з усієї дурі валить колезі у вухо. Той же, впавши: "Ваня! За что?" А перший: "А что делать, что делать??????????"

Так от - поки що нам є ще що робити. І щоб ця можливість не зникла у майбутньому - дужже би варто не знехтувати її сьогодні.

Звісно, всім хочеться великого. Але хто сьогодні здатен до великих справ? Не знаю таких. Натомість, маю враження, що знаю, ЧОМУ в Україні немає реальних громадських сил, здатних до протидії паскудству наших очільників. ТОМУ ЩО - ми не вміємо співпрацювати на громадському рівні. Не просто час од часу вийти на мітинг (хоча й цього ми не вміємо - останні події в нашій країні заслуговують на куди масовіше громадське реаґування) - але ми не вміємо співпрацювати постійно і результативно. А не вміючи разом робити навіть малі справи - як можна претендувати на успіхи в чомусь великому?

Відтак, "малі справи" на сьогодні - це куди більше, ніж самі по собі ці громадські справи. "Малі справи" - це, вважаю, навчання великій громадській співпраці. Навчання, критично необхідне для того, щоб "велика громадська співпраця" стала можливою і досягла успіхів.

А що ж можна робити, які такі "малі справи"? А ось!

  • "Калинова гілка" - ініціятиви в підтримку української мови: kalynovahilka


  • А можна позбирати інформацію щодо неподобств нашої влади: http://community.livejournal.com/lenta_ua/81095.html
  • </li>

  • Протизабудовні справи - saveoldkyiv і/або http://community.livejournal.com/lenta_ua/1253.html


  • Теоретичні розробки для "Посібника громадянина" і, взагалі, для того, щоб громадські акції в Україні проходили ефективно (наявна чернетка - http://ruthenia.info/d/manual.htm, а поточні обговорення матеріялів посібника пропонується вести в цій спільноті, зокрема - http://community.livejournal.com/actio_ua/707.html, http://community.livejournal.com/actio_ua/816.html, http://community.livejournal.com/actio_ua/1203.html )


  • Екологічні акції - як мінімум, прибирання парків (http://letsdoit.org.ua), але можна зробити й більше (наприклад, пропоную видати відповідну наочну агітацію: http://p-dzikovsky.livejournal.com/30949.html).


  • Правозахисні дії - зокрема, підтримка активістів, яких "пресує влада" - юридична, медична, матеріяльна. Не словом, а ділом. Без іронії. Докладніше - можна обговорити.


  • Трохи ідеалістична справа - але все ж: ua_concordia - йдеться не просто про розмови-обговорення, але про "впровадження порозуміння в суспільний обіг", скажімо так - а це дуже немаленька справа "в реалі" (докладніше - http://community.livejournal.com/lenta_ua/5340.html і http://community.livejournal.com/lenta_ua/6651.html ).


  • В цьому списку немає мітингів і флеш-мобів - дотримуюсь думки, що вони, як на цей момент, нічому не вчать громаду. Звісно, ходити на публічні акції треба - але вони, на жаль, в наших умовах не рішають тих проблем, яким присвячені. Саме тому й пропонуються Вашій увазі перелічені вище "малі справи" - бо пора рішати наші великі-великі проблеми. Пора.

    Якщо маєте доповнення до списку реальних (але не мітингових) громадських справ на сьогодні - будь ласка, пишіть-доповнюйте. Обговорюйте. І, зрештою, робіть що-небудь - бо скільки можна балакати?

    Управління громадськими ініціятивами
    p_dzikovsky
    Описана нижче схема управління базується на певному досвіді 2004-2005-го років і на поточній діяльності в рамках ініціятиви kalynovahilka.

    0. Є координатор або мала група координаторів, які в стані з невеликими затратами часу і зусиль узгоджувати між собою робочі питання. Ніких теорій чи ідеологій - просто люди або можуть ефективно порозумітись, або ні. Це, зазвичай, дуже легко і скоро перевіряється.

    Без проблем ведуться "узгодження", якщо координатор один, але вести значну справу поодинці - дуже і дуже напряжно в цілому, по часу.

    Крім того, пара, як мінімум, координаторів - це гарантія певної їх адекватности. Бо сам з собою - і дурень домовиться. А от домовитись ще хоч з ким небудь - це вже діло. І успіх в цьому малому ділі - непоганий індикатор наступних успіхів координації в ширшій групі.

    1. Координатори знаходять "публіку" для наступних обговорень. "Публікою" можуть бути як читачі відкритої площадки, так і вузьке коло спеців - все залежить від контексту. Але, по-моєму, хто буде в ролі "публіки" і як з "публікою" комунікувати - це варто визначити наперед.

    2. Координатори збирають доступні матеріяли, роблять "рибу" і викладають її для "публіки". Якщо матеріяли фахові - в цьому випадку треба їх просто систематизувати. Якщо матеріяли прості або являють собою лиш ескізи-чернетки для фахівців - треба їх, скоріш за все, самостійно і розробити. Так Іскра намалював свого часу ескіз гілки для КГ - а я вже передав цей ескіз художниці. А те, що зараз на основному лого - результат її подальшої роботи.

    3. "Народ безмолвствует" :-) Ніхто ж нікому нічого не винен? Координатори, однак, докладають певних зусиль - максимально делікатно! - щоб дізнатись думки "публіки" щодо свого проєкту. Думки це, чи конкретні необхідні результати роботи від фахівців - все треба питати-просити, аж ніяк не вимагати. Ну, це зовсім вже банальність написав, розумію. Але все ж.

    Успіх в тому, щоб отримати відгуки - ще один, як на мене, добрий критерій "організаційної адекватности" координаторів.

    4. І, нарешті, координатори аналізують-враховують-іґнорують всі відгуки - і або роблять наступну "рибу" і переходять до п.2., або приймають рішення про те, що результат досягнуто.

    Принциповий момент - кінцеве рішення приймається саме координаторами. Вони можуть, при бажанні, зробити й голосування серед "публіки", та хоч що - але, в будь якому випадку, кінцеве рішення мусять прийняти самі. Це не самоправство, аж ніяк - це просто вимога ефективности. Більше того, координатори критично пов"язані думками "публіки" (саме тому "публіку" слід вибирати наперед - причому максимально широке коло, наскільки це вже можливо!) - іґнорування будь-якої з них ставить під загрозу подальшу співпрацю з тим, чия думка проіґнорована. І розгубити помічників - це раз плюнути (кожен з "помаранчевих політиків", для прикладу, погубив переважну більшість своїх помічників - причому як з широкого, так і з вузького кола). І шо тоді?

    Словом, акуратність у визначення кінцевого рішення і уважність до побажань "публіки" - це ключовий критерій "організаційної адекватности" координаторів.

    5. Визначене рішення координатори оприлюднюють. Якщо попередні пункти пройдено акуратно - рішення неодмінно знайде підтримку серед загалу. Як мінімум, серед тих конкретних людей з числа "публіки", чиї думки було враховано - їх тепер можна і треба просити і спонукати до участи в справі і до допомоги дією. Це, знову ж таки, ще один стимул до того, щоб коло "публіки" було чимширшим.

    6. Важливі питання - хто і як бере участь в управлінні? Чию думку, взагалі, варто враховувати?

    Я би запропонував відповідь у двох словах - "демократія дії". Тобто хто бере реальну участь в діяльності - того думка і враховується. Це стосується як "публіки", так і вузького кола координаторів. Хто ж не може чи не встигає щось робити чи, як мінімум, брати участь в змістовних обговореннях - думку того в більшості випадків можна сміливо не брати до уваги. І які тут можуть бути образи?

    Такий принцип, до слова, перегукується з політичною системою "Зоряних рейнджерів" Хайнлайна - "спершу послужи у війську, а лиш по тому одержиш політичні права".

    7. І, останнє - звітність. Як і в бізнесі (маю такий досвід), в громадських справах показала себе продуктивною практика "взаємних звітів". Оскільки в таких справах нема начальників і підлеглих, то будь-яка звітність - суто добробільна. Але - це працює!

    Ось приклади:
    http://community.livejournal.com/kalynovahilka/6268.html
    http://community.livejournal.com/kalynovahilka/7019.html

    Матеріяли по правилах поведінки на вуличних акціях
    p_dzikovsky
    Поведінка в натовпі: http://lugovskaya.livejournal.com/180847.html

    Екстремальна медицина: http://lugovskaya.livejournal.com/202994.html

    Медицина, додатково: http://lugovskaya.livejournal.com/203244.html

    Загальні правила участи в акціях: http://gazeta.ua/index.php?id=341005

    “Протидія оперативній розробці”: http://community.livejournal.com/lenta_ua/36224.html

    Протизабудовні справи - нарис теорії :-)
    p_dzikovsky
    По результатах спілкування з декількома досвідченими протизабудовними активістами - ось як би я описав загальні методи протизабудовної діяльности.


    0. Позови в суди - формально, головний метод.

    Якби ми жили в країні з західноевропейською суспільною системою... :-) Але живемо ми в своїй країні - і, відтак, мусимо добиватись справедливости власними методами.

    Окрім очевидних правових наслідків судові позови можуть мати ще й цілий ряд инших позитивних ефектів.

    0.1. За допомогою грамотно складеного позову в певних випадках можна витребувати у державних організацій і/або забудовників ті чи инші тяжкодоступні документи.

    0.2. Важливою удачею може бути задоволення судом клопотання про призупинення робіт до розгляду справи по суті - якщо реальна зупинка є проблемою для забудовника (збігають терміни тимчасових офіційних дозволів, кредитні і договірні терміни тощо), то такий удар буде прекрасно доповнювати инші засоби громадського впливу.

    0.3. Масові - навіть однотипні! - позови, подані в різні суди (наша правова система це дозволяє) - це спосіб добряче розтрясти противника "на гроші", які він повинен платити кожному судді за підтримку власних незаконних вимог (так це, чи инакше в кожному конкретному випадку - питання темне, але що часом буває саме так - ця інформація цілком достовірна!) Оскільки подача позову від певних категорій громадян (пенсіонери? чорнобильці?) звільнена навіть від сплати судового мита - то чому б не погратись в таку гру? Ресурси всякого забудовника великі, але зовсім не безмежні - і він може давити на громаду тільки до того моменту, поки має достатні ресурси. Відтак, зменшення його ресурсів може виявитись дужже корисним в плані боротьби.

    Зрозуміло, що з боку протизабудовників для подачі таких позовів необхідна наявність достатньо вільних і охочих до справи активістів - але таке теж трапляється в житті, трапляється :-)


    1. Масові акції протесту.

    Описані, зокрема, на наступних сторінках:
    http://www.andros.wol.bz/gromad-diya.doc
    http://www.andros.wol.bz/science.html
    http://pryroda.in.ua/dop/oxorona-prirodi-v-misti/chastina-2-shlyaxi-virishennya-problem/akci-protestu/


    2. Звернення до владних і громадських інституцій.

    Варта уваги методика таких звернень описана в наступному пості: http://dobriy-papa.livejournal.com/11081.html

    Тяжко щось і додати до такого фахового тексту. Хіба я би згадав, що цілком можливо долучати до громадських запитів і тих чи инших людей, чия думка є вагомою в суспільстві. Також не варто нехтувати практикою листів в іноземні і міжнародні організації - зазвичай, наші очільники більше дорожать думкою іноземців, ніж співгромадян - тож варто тиснути на них і з цього боку.

    Багато цінної інформації є також на сайті "Збережи старий Київ": http://saveoldkyiv.org/practical_guides

    Питання природоохоронного законодавства і громадських дій в цій царині також описані на сайті "Рух ДОП України": http://pryroda.in.ua/dop/oxorona-prirodi-v-misti/

    Зокрема, про листування з чиновниками: http://pryroda.in.ua/dop/oxorona-prirodi-v-misti/listuvannya/


    3. Допоміжні дії.

    3.0. Оргробота.

    Перший практичний досвід будь-якої громадської діяльности, як на мою думку, полягає в тому, що сама по собі вона не робиться :-( І, в багатьох випадках, справу не просто треба робити, а ще й дуже бажано робити її гуртом, оскільки пошук необхідних ресурсів виявляється проблематичним для одного активіста. Вся ці дрібниці - пошук адрес владних інституцій для звернення, написання листів, використання певних матеріяльних ресурсів, пошук контактів з людьми, які поможуть - як мінімум, займають час "фахового" активіста, як максимум же - можуть просто зупинити помічника-пенсіонера, який не знається на інтернеті.

    Відтак, необхідна акуратна координація дій і ресурсів. Наприклад, "звести докупи" людину, яка може написати виразного листа до представників влади, людину, яка візьметься і знайде адреси цих самих представників і роздрукує тексти листів і, нарешті, людей, які ці листи підпишуть і розвезуть чи відправлять.

    3.1. Структури місцевого самоврядування.

    Такими структурами можуть бути ОСН ("органи самоорганізації населення", створюються згідно Закону України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 року, N 2625-ІІІ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2625-14 ), ОСББ ("об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", докладніше про них, для прикладу - http://www.city-adm.lviv.ua/for-citizen/case-utilities/osbb ) або инші форми "кооперативів".

    Юристи стверджують, що такі юридичні структури - порівняно з окремими громадянами - мають певні додаткові можливості в судових процесах.

    Також я чув від одного з досвідчених протизабудовних активістів, що, згідно закону, держава повинна і реально виділяє структурам ОСН приміщення і ставки на оплату діяльности керівника і бухгалтера. Це твердження потребує уточнень, оскільки ОСН, згідно закону, можуть бути зовсім навіть мізерними - але, всяко, можливість боротись з владою, отримуючи на це яке не яке офіційне фінансування, заслуговує на увагу.

    3.2. Громадські слухання.

    При протидії влади провести громадські слухання доволі тяжко. При потуранні ж влади - "слухання" проводяться тишком-нишком, швидко і успішно. Щоб добиватись першого і застерігатись від другого (або постфактум оспорювати результати сумнівних "слухань") - ось відповідний посібник: http://saveoldkyiv.org/material/140

    3.3. Засоби психологічного впливу - "пустячок, а приятно!"

    Заходи впливу на супротивників, для прикладу - це малювання гасел на їх огорожах. Прихильників же варто тримати в курсі протизабудовних дій (зокрема, тими ж гаслами на заборах :-)) - і це вкрай важливо! Якщо процес іде - його можуть підтримати і нові люди. Якщо ж від боротьби нема ні слуху, ні духу - легко відступляться від її підтримки навіть і рішучі прибічники.

    3.4. "Зовнішні" контакти.

    Допомогу в протизабудовних діях можуть надати реальні громадські організації (яких, зазвичай, є по декілька в кожному великому місті), ЗМІ і активісти инших місцевих груп (з ними можливий як обмін досвідом, так і солідарні виступи до адмінінстрацій, скажімо)


    4. Ключові питання.

    4.0. Чи можливо, взагалі, протидіяти незаконним забудовникам?

    Так, це можливо :-) Матеріяли про успіхи є в мережі, але, всяко, хотілось би вибрати і акцентувати найцікавіші-найвиразніші з них - щоб наступні борці з державною сваволею мали перед собою чіткі орієнтири.

    4.1. Хто в силі реально протидіяти забудовникам?

    Громадяни - ті, які не чекають, що рішення проблем впаде з неба, але - діють і діють (по ходу діла, звісно ж, думаючи!) І, зазвичай, ніхто инший - бо нашим державним мужам наші проблеми, частіше всього, до дупи.

    Це - загальник, але його повторюють всі досвідчені активісти.

    Як позитивний приклад можливости громадської дії я би привів приклад з иншого часу й иншої країни - але він того вартий.

    На одній шальці терезів: десятки чи й навіть сотні тисяч біженців в грецькому місті Смирна після поразки Греції у війні 1922-го року - перед лицем смертельної загрози з боку турецької армії і мусульманської громади.

    На иншій: "Аса Дженнингс - ... горбун ростом всего 160 см и к тому же больной туберкулезом. 44-х летний "лузер" на мальчишеской должности ..."

    І - читайте про результати:
    http://mascotik.livejournal.com/58181.html
    http://xenia-mikhailov.livejournal.com/466296.html
    http://www.theopavlidis.com/AsiaMinor/jennings.htm

    Словом - бажаю всім громадським активістам енергії, винахідливости і удачі!

    Для початку
    p_dzikovsky
    В цю спільноту планується до публікації приблизно те ж, що публікується в спільноті lenta_ua в постах з теґами "Потрібна Ваша участь" і "зроблено" (хіба - з дещо меншою кількістю повторів), а також робочі матеріяли проєкту "Посібник громадянина" - http://ruthenia.info/d/manual.htm

    ?

    Log in